Coworking - працюємо самі... пліч-о-пліч з іншими

Роздумуючи про свій кар’єрний шлях декілька років тому, молодий програміст на ім’я Бред Нюберг зіткнувся із сучасною проблемою. “Виглядало так, що я можу або мати роботу, яка мені давала структуру і колектив”, - сказав він, - “або я можу працювати фрілансером і мати свободу та незалежність. Чому я не можу мати всього цього одночасно?”

Будучи особою, яка звикла вирішувати непрості питання, Нюберг взявся за діло. Він створив слово – coworking (від co-working, співробітництво), оминаючи дефіс – і винайняв площу в будівлі, таким чином започаткувавши цілий рух.

Тим часом, як коворкінг еволюціонувало від часу свого “охрещення” Нюбергом у 2005 році, десятки місць по всій країні і по всьому світі тепер пропонують такі умови, де хтось створює офіс і здає в оренду столи, створюючи спільноту людей, котрі мають різні роботи, проте хочуть обмінюватись думками.

“Це надихає на фундаментальному рівні”, - говорить Джон Влахідес, виконавчий редактор 71miles.com, туристичного сайту про Північну Каліфорнію, який винаймає стіл за 175 доларів на місяць в Hat Factory (досл. переклад “Фабрика капелюхів” ) одному з перших офісів для коворкерів Нюберга. - “І якщо в тебе немає натхнення, як ти можеш бути творчим?”

Офіси коворкерів розповсюджені від Аргентини до Австралії і не тільки, не дивлячись на те, що Вікіпедія говорить, що більшість таких офісів є в Сполучених Штатах. В той час, як деякі з них мають відомі та звучні назви, більшість нагадують поєднання комуналізму 1960-х та чудасій із закінченням крапка-ком 1990-х. Як наприклад Hive Cooperative in Denver (досл. переклад “Кооперативний вулик у Денвері”), Office Nomands in Seattle (“Офіс кочівників у Сіетлі”), Nutopia Workplace у Нижньому Манхетені та Independents Hall у Філадельфії.

Коворкери, озброєні ноутбуками із Wi-Fi-пристроями та мобільними телефонами, певним чином представляють такий собі технарський варіант старого як світ явища, коли митці або письменники гуртувались та разом винаймали приміщення під майстерні.

Більшість коворкерів кажуть, що їх приваблює до таких місць те ж, що надихало Нюберга: вони люблять працювати незалежно, проте ефективність їх роботи є меншою, коли вони сидять дома на самоті.

“Навіть люди, котрі є асоціальними відчувають потребу бути серед людей хоча б певну частину дня під час того, як вони працюють”, говорить Лаура Форлано, вільний відвідувач проекту Інформаційне Товариство юридичної школи університету Єль, котра вивчає людей, які працюють в комунальних офісах та кафе.

Коворкінг з’являється у різних варіантах. Hat Factory у Сан-Франциско є жилим робочим горищем, яке є домівкою для трьох працівників сфери технологій, з котрими протягом дня можуть спілкуватися всі бажаючі. Деякі компанії, як наприклад Citizen Agency, консультативна фірма в галузі Інтернету із Сан-Франциско, котра зробила величезний шмат роботи для утвердження коворкінгу, сповідує політику відкритих дверей. Тут люди винаймають столи, проте вхід для інших людей є вільним, вони можуть безкоштовно користуватись Wi-Fi та конференц-кімнатою.

Деякі компанії здають в оренду столи “кочовим” працівникам, маючи надію, що дехто з їх Internet mojo зникнуть. Інші же започаткували коворкінг-території як бізнес-площі для самих себе, як наприклад, громадська версія корпоративних бізнес центрів, якими керує Regus Group.

Тара Хант, співвласник Сitizen Agency (“Громадянська агенція”), яка називає свій офіс Citizen Space (“Громадянський простір”), перелічила (у блозі, звичайно) деякі принципи коворкінгу. Вони включають співробітництво, відкритість, громаду, стійкість та доступність.

Багато цих ідей походять із так званого руху оупен-сорс у програмуванні, де люди діляться своєю роботою безкоштовно, майже не беручи до уваги фінансові прибутки. Взявши за основу принцип цього руху, люди, котрі задіяні у коворкінгу діляться своїм досвідом та ідеями на веб сайті coworking.pbwiki.com.

Проте, всупереч цим ідеалам, інновація не завжди працює досконало. Тор Мюллер, виконавчий директор Get Satisfaction, молодого проекту із Сан-Франциско, говорить, що відкрив свої офіси для того, щоб його друзі приходили туди і працювали. Певного дня, один із друзів почав агресивно залучати працівників Satisfaction до свого власного проекту. Йому було заборонено відвідувати офіс. “Серед початківців-бізнесменів повинно бути поняття честі”, - каже все ще ображений пан Мюллер.

Міс Хант та Кріс Месіна, її партнер в Citizen Agency, говорять, що їм доводилось наполягати на тому, щоб люди поважали свої робочі місця та залишали їх в чистоті.
“Хтось хотів привести із собою свою собаку, і нам доводилось казати: “Нас таке не влаштовує”, - говорить Хант. В свою чергу, Влахідес із Hat Factory згадує, про “деяких європейських хлопців без почуття гумору”, які сиділи за загальним столом і голосно розмовляли по своїх мобільних, замість того, щоб вийти із кімнати.

Citizen Space дозволяє людям заходити без оплати, проте якщо хтось користується приміщенням регулярно, фірма просить заплатити за ключ. 350 доларів на місяць і працівник може винаймати стіл та отримати ключ до Citizen Space із круглодобовим доступом до офісу. За 250 доларів на місяць ви отримуєте лише ключ. Приміщення має сім робочих столів, великий стіл для випадкових відвідувачів, приватна конференс-кімната, проекторні дошки для презентацій та інші офісні зручності, деякі не зовсім типові – як от пиво чи вино. Хант та Месіна говорять, що не заробляють грошей на здачі в оренду своїх офісів. “Ми могли б придбати собі власний офіс на 800 квадратних футів і потратити ті ж самі гроші”, - говорить Месіна, - “або ми можемо працювати тут і мати офіс, де люди можуть приходити, працювати і організовувати зустрічі, які є корисні для спільноти. І зрештою, це чудова нагода зустріти цікавих людей”.

Месіна та Хант настільки захопились коворкінгом, що вони на цьому роблять бізнес із своїми клієнтами. Так, консультуючись із фірмою-виробником сумок із Сан-Франциско, Timbuk2, вони переконали компанію створити декілька столів для коворкінгу у своїх офісах, залучаючи працівників із сфери технологій для того, щоб вони стимулювали ідеї.
Інші коворкінг-офіси засновані для отримання прибутку. Роман Гелфер, бувший торговець акціями, і Саша Василюк, письменник, започаткували минулого жовтня у Сан-Франциско Sandbox Suits і винаймають 4,300 квадратних футів на трьох поверхах. Їх розцінки починаються від 135 доларів за один візит на тиждень і доходять до 495 доларів на місяць за власний стіл.

“Якщо ви фактично ні з чого створите територію для коворкінгу та нетворкінгу одночасно, це значить, що ви можете зробити і щось краще, і я на сто відсотків вірю, що це дуже хороший бізнес,” – сказав Гелфер.

Проте, все ж таки, він дозволяє на своїй території безкоштовні події, як наприклад hackathons – уікенди, коли програмісти збираються разом і будують, скажімо, програми для Facebook. (примітка: hackathons – хекатонс – події, під час яких відбувається лише написання коду, будування. Немає жодних обговорень, чи конкретних графіків).
Hat Factory пішло ще більш неформальним шляхом. Його можна навіть назвати “бардачним”. Справа в тому, що їх кімната, яка знаходиться на горищі промислового будинку, колись належала жінці, котра робила капелюхи. Тепер тут працюють продюсер веб- відео-індустрії, хлопчина, котрий запустив веб-відео-проект під назвою Viddyou, і працівники Yahoo. Близько семи інших чоловік працюють на території, до котрої є доступ протягом робочих годин дня.

Приміщення Hat Factory більше нагадує гуртожиток, аніж офіс. Картину доповнюють Влахідес, котрий розкидає по підлозі цукерки, дражнячи власного офісного кота, і різнокольорові шматки тканини, які звисають із стелі.

Коворкінг-офіс у Брайтоні та Хоуві (Англія), який називається Werks, є прикладом того, як обплутаний всесвітньою павутиною світ може поширювати ідеї через кордони. Джеймс Маккарті, засновник, полишив свою роботу в галузі інформаційних технологій компанії American Express і разом з партнером винайняли будівлю площею 6000 кв. футів, котра колись належала банку Барклейс.

Вони здають будівлю в оренду митцям, розробникам софту та дизайнерам, маючи надію, що одного дня будуть отримувати прибуток. Проте вони також дозволяють тут попрацювати і випадковим відвідувачам, щоб поділитись інформацією.

Фернандо Маклін в Буенос-Айресі прочитав онлайн записи про Citizen Space та коворкінг-офіс у Ванкувері, що в Британській Колумбії, і на заняття у коледжі написав курсову роботу, про те, як він створить коворкінг-офіс.

“Менш ніж за три місяці я написав свій бізнес план (оснований на досвіді описаному в Інтернеті групою коворкерів) і попросив моїх батьків про фінансову допомогу”, - написав він в імейл-повідомленні.

Коворкінг-офіс Макліна в Буенос Айресі зараз напівзаповнений, тут є восьмеро працівників, проте він говорить, що його власна невелика дизайнерська фірма отримала 200% користі від такої співпраці.

“Ми, будучи дизайнерською фірмою, маємо свої власні проекти, проте для виконання частини з них ми використовуємо аутсорсинг, дуже часто дизайнерів із середовища коворкінг”, - каже він.- “Вони так само залучають і нас. Ми доповнюємо один одного. Швидкість просто неймовірна. Ми не витрачаємо час на безкінечні телефонні розмови або чати, ми просто йдемо в сусідній офіс і там є ті, хто нам потрібен”.

Сторінка про коворкінг у Вікіпедії перелічує багато країн, де люди хочуть заснувати коворкінг-офіси, або працювати в одному із уже створених.

Люди, які практикують коворкінг, відчувають певний духовний зв’язок з іншими коворкерами.

Одного дня минулого місяця працівник сфери технологій з Монреаля, Дункан Вард, підключив свій ноутбук у Citizen Place у Сан Франциско. “Я приїхав у місто лише на тиждень, щоб здійснити певний нетворкінг для того, щоб розпочати свій проект”, - сказав він. Про Citizen Space він почув від свого товариша, який започатковував коворкінг-офіс у Монреалі.

Щодо Нюберга, який започаткував коворкінг, то він ним більше не займається, хоча й надалі його пропагує. Як і багато інших талановитих програмістів, він прийняв пропозицію роботи від Google.

Ден Фост, Нью-Йорк Таймс

оригінал у New York Times